Велика гра за місце в ієрархії нового порядку Ч.4

Йде велика гра за місця в ієрархії нового порядку. І, навіть, якщо на даному етапі іранська операція не йде за планом, який передбачався командою Трампа, дзвінок американського лідера Путіну, який відбувся за ініціативи спецпредставника Стіва Віткоффа, не варто розглядати як щось катастрофічне для України

Головний висновок за підсумками розмови озвучив сам Трамп, фактично відкинувши пропозицію Путіна про посередництво щодо питання Ірану та порадивши сконцентруватися на припиненні війни проти України.

Іранська операція продовжується, і якщо вона не затягнеться надовго, а Трампу вкрай важливо не допустити такого результату з багатьох причин – проміжні вибори, ризик появи світової економічної кризи та руйнування особистої політичної кар’єри, то Путін не просто втратить свій важливий партнерський форпост, один з вагомих щодо логіки його інтересів в Азії, ба більше, він може стикнутися з необхідністю усвідомлення нової реальності, в якій Україна розглядається не тільки європейцями, а й американцями, як серйозний фактор забезпечення безпеки для західних країн. Деякі можливі фрагментарні послаблення санкційної політики Трампа щодо російських енергоносіїв загалом не вплинуть на покращення стану російського бюджету та розвитку ВПК, як не змінять і стратегічний курс Трампа на витіснення Росії з топ світових енергоринків.

У 2026 році Путін буде продовжувати війну проти України, наполягаючи на своїх вимогах, через тандем Дмитрієва-Віткоффа буде пропонувати свої посередницькі послуги щодо врегулювання ситуації в Перській затоці, буде імітувати переговорний процес, намагаючись втримати Трампа в ролі посередника у псевдо переговорах щодо України, проштовхуючи свої плани по лінії зацікавленості Трампа та його оточення у спільних бізнес проектах.

Скільки Кремлю вдасться тримати Трампа у цій парадигмі, буде залежати в тому числі від результатів іранської операції, проміжних американських виборів, покращення позицій України на фронті, результативності співпраці зі США та країнами Перської затоки по лінії безпекового сектору, та від міцної спільної позиції Києва з європейськими столицями, котрі наголошують американцям, що без участі Європи домовленості з Путіним неможливі.

На тлі війни на Близькому Сході у світі виснажуються запаси ракет-перехоплювачів для балістики. Для України вже існуюча проблема дефіциту таких ракет може значно посилитися. Київ має пришвидшити серійне виробництво і балістичної, і крилатої ракетної техніки задля системного знищення об’єктів в Росії, які виробляють будь-які елементи балістичних ракет. У цій ситуації дипломатія Києва повинна ще більше наполягати й цілеспрямовано доводити свою аргументовану позицію про надання Україні зброї, необхідної для масованого ураження ракетних можливостей та інших об’єктів оборонно-промислового комплексу Росії.

Едуард Єфіменко