Українська гідність – не мантра, а грунт для боротьби

Відверто кажучи, у мене, як у кожного громадянина, що живе в демократичній країні, з президентом моєї держави бувають ситуаційні розбіжності

Я вважаю це цілком нормальним, а от непритомна закоханість у персоналію та її непогрішимість у мене завжди викликає підозру. Шанувати інституцію та водночас піддавати конструктивній критиці деякі рішення влади – не така вже й непримирима колізія, ба більше, одна з видатних демократичних традицій.

А отже коли чую поза межами Неньки в публічній площині відверте хамство, брехливі заяви, зневагу до фактів, незаслужені обвинувачення у бік українського президента, хочеться спитати без тіні іронії чи неповаги: Чи розуміють автори тих недолугих реплік інший реальний світ з дещо іншими викликами та загрозами?! Чи адекватне їхнє недолуге кепкування з лідера країни, що показала світові, як відстоювати гідність?

Ми всі добре знаємо про недоліки нашої держави і відкрито говоримо про них, утім, ніколи не братимемо участь у похованні своєї Неньки задля альтернативи промосковського режиму с подальшим її поглинанням. Такого не буде ніколи! Щодо цього принципового для нації питання упертість та безкомпромісність українського президента очевидна, вона перекриває його невдалі кроки. Тож коли український лідер не прогнувся перед усіма заокеанськими вимогами, не проковтнув образи та приниження, себто він не похитнув той грунт, на якому тримається Україна і бореться з агресором, він не похитнув нашу гідність, самоповагу, відчуття правди.

Заокеанський партнер не терпить тих, хто чинить йому опір. Ще більше він зневажає слабаків. Український лідер продемонстрував силу, характер, і вкрай неважливо, що, ймовірно, то було у стані відчаю. У високій політиці це викликає шану. Український президент був цілком адекватний обставинам, хоч деякі розумники всередині й назовні намагалися натякнути на його нерозважливість.

За три роки запеклої війни на рахунок верховного головнокомандувача можна покласти багато історичних рішень та масштабних досягнень. Не вдалося обійтися І без помилок. Та саме Володимиру Зеленському випало на долю робити історію так, щоб Україна вижила і зберегла свою гідність. Беззаперечно, це його кредо. Тут нема жодного сумніву. Наш і його головний ресурс – це стійкість, здатність робити те, що маємо робити, попри усілякі панічні прогнози.

Голова Комітету по боротьбі з корупцією

Едуард Єфіменко