На фоні війни на Близькому Сході інформаційний простір наповнюється висновками про одного з бенефіціарів конфлікту – Росію, яка завдяки високим цінам на нафту та частковому скасуванню санкцій, отримує мільярдні доходи, що в свою чергу дасть можливість значно поповнити російський бюджет, сприятиме подальшим воєнним діям проти України та незацікавленості Москви в продовженні переговорів щодо мирного процесу
Попри очевидну невизначеність Вашингтона щодо цілей операції проти Ірану, чи мова йде про зміну режиму чи виснаження військових потужностей, попри перспективу затягування конфлікту без розуміння шляхів його закінчення, попри сприятливі умови для Москви завдяки глобальному шоку на нафтовому ринку, утім, це не вилікує стагнуючу російську економіку.
Здавалося б американо-ізраїльська операція проти Ірану, що змінила ситуацію на ринку нафти, діє в плюс для Москви та обіцяє нівелювати проблеми російського бюджету. Москва вийшла з пропозицією до Китаю, Індії та інших великих гравців збільшити для них постачання. Індія отримала дозвіл від США купувати російську нафту протягом 30 днів, а Мінфін США дозволив купівлю російської нафти, завантаженої на танкери до 12 березня, не виключивши підсанкційні судна.
Фахівці розходяться в цифрах про додаткові надходження до російського бюджету за місячний період, з урахуванням зростання ціни для марки Urals до 70-90 $ за барель. Разом з тим, навіть якщо ситуація з конфліктом на Близькому Сході значно затягнеться й антиросійські санкції не повернуться ще певний час, все одно це кардинально не допоможе бюджету країни агресора, який за даними спеціалістів витратив у минулому році на війну проти України біля $200 млрд., як і не врятує російську економіку від стагнаційних процесів.
Ба більше, Захід не збирається відмовлятися від обмежень, які не дозволяють Росії продавати енергоносії з максимальним прибутком, та й коло партнерів, які готові їх купляти навряд чи збільшиться. А отже, через закритість західних ринків Росія не зможе на повну використовувати ситуацію з високими світовими цінами, а такі клієнти Москви, як Пекін та Нью-Делі, будуть і далі викручувати руки, диктуючи свої умови щодо знижок. Розрахунки з зазначеними партнерами здійснюються в юанях та рупіях, на які можна придбати тільки китайські та індійські товари.
В контексті війни з Україною Росія відчуває дефіцит робочої сили, що значно звужує потенціал економічного розвитку, не кажучи про його зростання. Хоча Москва знаходиться в постійному пошуку різних способів обходу західних санкцій, утім, обмеження на імпорт програмного забезпечення, мікрочіпів, запчастин, що потребує авіаційний сектор, обладнання для нафтової галузі серйозно даються взнаки.
Попри те, що війна на Близькому Сході вигідна Росії, говорити про серйозний позитивний ефект для її економіки, та ще й в довгостроковій перспективі, передчасно. Про скасування західних санкцій мова не йде, а картина зі світовими цінами на нафту може невдовзі змінитися.
Україна зацікавлена у сценарії швидкого завершенні війни проти Ірану та у зміни режиму аятол, що може суттєво знизити світову ціну на нафту та прибрати зі світової сцени вагомий центр «вісі зла», котрий відігравав роль фактичного учасника війни проти України на стороні Росії. Допоки подібний сценарій не реалізовано, Київ має ще тісніше співробітничати з європейцями, підтримувати контакти з Вашингтоном, вибудовувати співпрацю з країнами Близького Сходу, яким потрібен наш воєнний досвід і технології, а також продовжувати системно знищувати можливості НПЗ та воєнно-промислового комплексу країни агресора.
Едуард Єфіменко